Діяльність Українського інституту національної пам’яті щодо збереження пам’яті про сучасну російсько-українську війну у 2014–2021 роках

Анотація

На основі аналізу наукової літератури і даних останніх соціологічних досліджень простежено зміни у ставленні українців до національно-визвольного руху 1920–1950-х років, питання про який у період теперішньої московської збройної агресії проти України опинився на передньому краї інформаційного фронту гібридної війни. З’ясовано, що феномен національно-визвольного руху та суттєві трансформації ставлення українців до боротьби ОУН–УПА в 1920–1950-х роках стали предметом активних наукових студій як істориків, так і політологів та соціологів України. Акцентовано, що на зміни у ставленні українців до неї вплинула не так державна політика історичної пам’яті чи суттєві наукові досягнення, як насильницьке захоплення Криму, окупація частини Донбасу й особливо повномасштабна російсько-українська війна.

Обґрунтовано, що за час московської збройної агресії зріс запит соціуму України на історичну правду як чинник подолання фальсифікацій, квазіміфів і маніпуляцій поняттям «колабораціонізм» щодо ОУН–УПА. Відзначено, що в суспільстві змінилося сприйняття конотації лексем «фашисти», «бандерівці» та сленгових неологізмів «укронацисти», «укри», «укропи» й ін. Зазначено, що наукові знання про національно-визвольний рух Опору в 1920–1950-х роках та їхнє осмислення стали основою значних змін у ставленні українців до нього і, що особливо важливо, чинником утвердження національної самоідентифікації, посилення почуття національної й політичної ідентичності та згуртування української нації і бойового духу на безумовну перемогу над російськими агресорами. Підсумовано, що історична правда про відчайдушний спротив учасників національно-визвольного руху і врахування уроків їх невдалої спроби відновити державність у 1920–1950-х роках відкривають шлях до перемоги та цивілізаційного поступу України.

DOI: https://doi.org/10.33402/nd.2025-13-19-30