Мілітаризація жіноцтва: створення та діяльність Жіночої Січі в Карпатській Україні (1938–1939)

Анотація

На основі архівних матеріалів, мемуарної літератури і періодики розкрито діяльність Жіночої Січі як структурного підрозділу Карпатської Січі й організаційну форму участі жіноцтва у громадсько-політичному та парамілітарному русі в Карпатській Україні в період «чехословацької кризи» (1938–1939). Цей феномен розглянуто в ширшому історичному контексті розвитку жіночого руху на Закарпатті в міжвоєнний період і як вияв загальноєвропейської тенденції до мілітаризації суспільства, зокрема жіночої частини, в умовах наростання воєнної загрози напередодні Другої світової війни.

Встановлено, що Жіноча Січ стала першою спробою масової мілітаризації жінок українським націоналістичним рухом у міжвоєнний період. Зʼясовано, що за короткий проміжок часу – від початку січня до середини березня 1939 р. – організація змогла розгорнути свою діяльність у всіх округах Карпатської України, розбудувати структуру жіночих відділів, сформувати власний однострій, провести санітарний, суспільно-політичний і розвідувальний вишколи, організувати шпиталь для поранених січовиків у Хусті. Зазначено, що, незважаючи на те, що жінки в Карпатській Січі виконували переважно допоміжні й обслуговувальні функції, їхня роль була незамінною для забезпечення потреб військового формування Карпатської України.

З’ясовано, що закарпатські жінки вперше одержали можливість створити окремий напіввійськовий підрозділ і налагодити його роботу згідно із власним баченням, здобути нові знання й опанувати нові спеціальності, розширити спектр соціальних ролей, прийнятних для них, зрештою – продемонструвати свою громадянську та національну позицію як повноцінних членів суспільства. Стверджено, що при цьому їхній вплив на діяльність та управління Карпатською Січчю залишався досить обмеженим: жінки не були представлені у складі її Головної команди та військового штабу, не мали права володіти та застосовувати зброю, не були введені нарівні з чоловіками до складу бойових підрозділів. Виявлено, що ці обмеження відповідали панівним суспільним уявленням про роль жінки, які не поширювалися на сферу збройного насильства.

Констатовано, що мілітаризація жіноцтва у Карпатській Україні була передвісником ширшої гендерної трансформації, що мала місце під час Другої світової війни, коли жінки суттєво збільшили свою присутність як у тилових, так і бойових підрозділах збройних сил країн-учасниць.

DOI: https://doi.org/10.33402/nd.2025-13-125-139