«Під безпечним дахом шаліє хуртовина обструкції»: нова тактика українського представництва в галицькому сеймі на початку ХХ століття

Анотація

Проаналізовано дискусії навколо парламентської боротьби в Галичині на початку ХХ ст. Встановлено, що голосна обструкція українських депутатів Галицького сейму, яка вибухнула 1910 р. із метою ухвалення нового виборчого закону, стала наслідком пошуків українськими політиками нових, більш ефективних, методів боротьби, що мали би відкрити їм шлях до впливу на політичні рішення. Стверджено, що, запозичена з досвіду чесько-німецького протистояння, обструкція була спрямована проти домінування польського чинника в Галицькій автономії, а загострення тактики політичної боротьби відповідало суспільним настроям галицьких українців, які відзначалися подальшою радикалізацією.

Показано, що останні роки намісництва Анджея Потоцького характеризувалися загостренням українсько-польських суперечностей у зв’язку з реформою виборчого права до австрійського парламенту, почастішанням масових акцій. Зазначено, що А. Потоцький надалі намагався втримувати український рух під контролем методами адміністративного й політичного тиску, апогеєм чого стала підтримка на виборах до Галицького сейму 1908 р. русофілів на противагу кандидатам від українських партій, що була реакцією на переговори українських парламентських депутатів з австрійським урядом. Встановлено, що обурення, яке спричинив цей крок не лише серед української громадськості, а й правлячих кіл Австро-Угорщини та краківських консерваторів, змусило намісника визнати помилку й ініціювати угоду з українськими політиками в особі Євгена Олесницького на зразок «нової ери» 1890 р. Зауважено, що домовленість мала шанс суттєво вплинути на політичне життя Галичини, однак не була реалізована через вбивство А. Потоцького.

 Доведено, що це вбивство стало кульмінацією українсько-польської боротьби в Галичині та змусило задуматися про шляхи нормалізації міжнаціональних відносин: польські галицькі політики, які поєднували державну службу в Габсбурзькій монархії із захистом польських національних інтересів, були змушені шукати способи вирішення українського питання. На підставі аналізу подій напередодні обструкції, низки приватних обставин і мотивів задіяних у ній політиків, а також зв’язків між ними, стверджено, що рішення розпочати обструкцію прийняли українські діячі помірковано-ліберального напряму і воно не викликало заперечень керівників адміністрації та самоврядування Галичини зі середовища краківських консерваторів. Простежено, що, задовольнивши так радикальні настрої, вони використали обструкцію для закулісних переговорів і такий хід дав змогу прихильникам польсько-українського порозуміння в Галичині ще на деякий час відтягнути посилення міжнаціональної напруги.

DOI: https://doi.org/10.33402/nd.2024-12-97-122