Наративи про депортацію з польсько-українського прикордоння учасниць дисидентського руху: Марії Гель, Любові Возняк- Лемик і Ганни Михайленко
Ключові слова:
жінки, дисидентство, Україна, національно-визвольний рух, правозахисний рух, депортація з польсько-українського прикордоння, ЗакерзонняАнотація
Здійснено аналіз спогадів Марії Гель, Любові Возняк-Лемик, Ганни Михайленко, які походили з терену Закерзоння, задля вивчення їхнього досвіду депортації, способу репрезентації, впливу примусового виселення на життєвий вибір. Стверджено, що головні акценти у спогадах діячок належать їхній залученості в національно-визвольний і правозахисний рух. Однак зауважено, що розповіді про життя на теренах польсько-українського порубіжжя, суспільно-культурної активності української громади в міжвоєнний час, спогади про діяльність членів родини в ОУН та УПА також відіграють важливу роль.Зазначено, що змістове наповнення спогадів жінок-дисиденток про депортацію вміщує розповіді про безпосередній перебіг примусового виїзду, подальші умови проживання, матеріально-побутові труднощі. Виокремлено причини та передумови депортації із згадками чи стислим переказом офіційних розпоряджень. Констатовано, що М. Гель і Г. Михайленко головну відповідальність за здійснення депортації покладають на радянську владу, однак згадують і про міжнаціональний польсько-український конфлікт, український підпільний рух у місцевостях, звідки вони родом. Зʼясовано, що Л. Возняк-Лемик переїхала до Львова 1920 р., де проживала до Другої світової війни та була активною діячкою українського національно-визвольного руху (членом «Пласту», ОУН). Висунуто припущення, що обізнаність із регіоном Закерзоння допомогла їй у створенні підпільної легенди – розповіді про депортацію використано як прикриття від радянських спецслужб.
Підсумовано, що досвід примусової депортації з польсько-українського прикордоння не став на заваді протидії радянській системі, подальшій громадсько-політичній і правозахисній діяльності. Натомість висловлено гіпотезу, що примусовий переїзд та головно активна позиція родинного середовища в національно-визвольному русі 1930–1940-х років вплинули на життєві траєкторії жінок.
Посилання
Альмарик, А. (1971). Чи проіснує Радянський Союз до 1984 р.? Париж; Балтимор.
Артимишин, Ю. (2020). «Від виживання до пристосування». Особливості адаптації українців депортованих із Польщі до Західної України. Міжнаціональні відносини в Україні у ХХ – на початку ХХІ ст. Західні землі: монографія. Львів, 478–515.
Бажан, О. (2001a). Дослідження проблем дисидентського руху в Україні в сучасній зарубіжній та вітчизняній історіографії. З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ, 2, 520–529.
Бажан, О. (2001b). Дисиденство в УРСР: спроба дефініції. Маґістеріум. Історичні студії, 7, 23–33.
Бажан, О., Данилюк, Ю. (2000). Опозиція в Україні (друга половина 50-х – 80-ті рр. XX ст.). Київ.
Байкєніч, Д. (2013). Кількість та місця розселення депортованих українців Польщі у східних областях УРСР (др. пол. 1940-х рр.). Народознавчі зошити, 2, 231–235.
В’ятрович, В. (2008). Український визвольний рух на Закерзонні в 1944–1947 роках. Український визвольний рух, 12, 181–196.
Галаса, В. (2005). Наше життя і боротьба. Спогади. Львів.
Зайцев, Ю. (1992). Дисиденти і опозиційний рух 60–80-х рр. В С. В. Кульчицький (ред.), Сторінки історії ХХ століття. Київ, 195–235.
Зайцев, Ю. (2016). Друга хвиля погрому антирежимної опозиції (1972–1973 рр.). Новітня доба, 3–4, 112–121.
Зайцев, Ю. (2018). Опозиційний рух 1960–1980-х років. Вісник НТШ, 59, 63–69.
Захаров, Б. (2003). Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956–1987). Харків: Фоліо.
Інтерв’ю-1: Інтерв’ю з Антоном Підгурським, 1921 р. н. з с. Дрогоїв. (2020). Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початку 50-х рр.: Документи, матеріали, спогади, 64.
Інтерв’ю-2: Інтерв’ю з Ганною Михайленко, 1929 р. н., записане в 2005 р., інтерв’юер В. Овсієнко. Архів віртуального музею «Дисидентський рух в Україні».
https://museum.khpg.org/1121199690
Інтерв’ю-3: Інтерв’ю з Любов’ю Возняк-Лемик, 1915 р. н., записане в 2005 р., інтерв’юер В. Овсієнко. Архів віртуального музею «Дисидентський рух в Україні».
https://museum.khpg.org/1121181880
Інтерв’ю-4: Інтерв’ю з Марією Гель, 1936 р. н., записане у м. Львів 25 листопада 1999 р., інтерв’юер Ю. Нагірний. Спр. П-1-1-1018. Архів ІІЦ УКУ.
Інтерв’ю-5: Інтерв’ю з Марією Гель: «Марія Гель. Спомин про життя». (2013–2014). Архів національного музею «Тюрма на Лонцького».
https://hi-in.facebook.com/lonckoho/videos
Качор, А. (2016). Криниця – окраса Лемківщини. Збруч. https://zbruc.eu/node/52490
Кислий, В. (2009). Статистика переселенсько-депортаційних процесів в українському середовищі Холмщини, Надсяння і Лемківщини: шлях до радянської України (1944–1951 рр.). Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів, 17, 379–395.
Кентій, А. (2009). Доля племінниці Степана Бандери (Огляд архівно-слідчої справи Л. Возняк-Лемик). Архіви України, 5, 111–120.
Кляшторна, Н. (2018). Переселення із Західної Бойківщини 1951 року: маніпулятивні практики місцевої радянської преси. Суспільно-політична і політико-правова оцінка тотального виселення українців з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 рр.: зб. наук. праць. Львів, 266–271.
Когут, А. (2021). Акція-51. Роль МҐБ в обміні територіями СРСР з Польщею у 1951 році. Український альманах, 58–71.
Козицький, А. (2012). Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки): навч. посіб. Львів: Літопис.
Козловський, І. (1998). Встановлення українсько-польського кордону. 1941–1951. Львів.
Кубійович, В. (1983). Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. Вісбаден.
Краснянська, Н. Д. (2020). Дисидентський рух на Півдні України в другій половині 1950–1960-х років. Інтелігенція і влада. Серія «Історія»: зб. наук. праць, 42, 63–73.
Любчик, І. (2018). Лемки під впливом етнополітичних експериментів у Східноєвропейському просторі Новітньої доби. Суспільно-політична і політико-правова оцінка тотального виселення українців з етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 рр.: зб. наук. праць. Львів, 272–279.
Місило, Є. (ред.). (2007). Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР. Збірник документів. Львів: Каменяр.
Мотика, Ґ. (2013). Від волинської різанини до операції «Вісла». Київ: Дух і літера, 2013.
Ніточко, І. (2011). Остання депортація. До 60-річчя примусового переселення 1951 року. Одеса: Прес-кур’єр.
Овсієнко, В. (2006). Возняк-Лемик Любов Євгенівна. Енциклопедія Сучасної України. Київ.
https://esu.com.ua/article-27428
Олійник, А., Краснянська, Н. (2007). Український дисидентський рух у контексті світових національно-визвольних процесів (друга половина 50-х – початок 80-х років ХХ століття). Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник, 9, 152–159.
Павлишин, О. (2014). Дилема ідентичности, або історія про те, як «латинники» (не) стали українцями/поляками (Галичина, середина ХІХ – перша половина ХХ ст.). Україна Модерна, 21, 179–218.
Павлів, Ю. (2016–2017). Політико-правові підстави депортаційних акцій з українсько-польського прикордоння у 1944–1951 роках. З історії західноукраїнських земель, 12–13, 156–172.
Попелюк, Р. (2023а). Внесок дисиденток у легалізацію УГКЦ в УРСР. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 38, 144–157.
Попелюк, Р. (2023b). Марія Гель: Депортації, репресії, дисидентство. В Культурна спадщина українсько-польського пограниччя для сталого розвитку місцевих громад: збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції (Львів, 21–22 вересня 2023 р.). Львів, 11–13.
Потічний, П., Лико, І. (ред.). (2001). Тактичний відтинок УПА 26-ий «Лемко»: Лемківщина і Перемищина: документи і матеріали, 33. Торонто; Львів: Літопис УПА, 7–17 (Літопис Української повстанської армії).
Пронь, Т. (2009). Радянсько-польський обмін ділянками територій 1951 р. у переказах бойків степу України. Науковi записки. Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв, 19, 264–273.
Русначенко, А. (2005). Імперія (ї) і національно-визвольні рухи в Центральній і Східній Європі від середини XX століття. Український визвольний рух, 4, 35–42.
Русначенко, А. (1998). Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х – початок 1990-х років. Київ: Видавництво імені Олени Теліги.
Угода-1: Угода між Польським Комітетом Національного Визволення і Урядом Української Радянської Соціалістичної республіки у справі переселення українського населення з території Польщі до УРСР і польських громадян з території УРСР до Польщі від 9 вересня 1944 р., Люблін. (2007). В Є. Місило (ред.), Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР: зб. док. Львів: Каменяр, 39–43.
Угода-2: Лист Л. Райхмана з доданим текстом Угоди між Урядом СРСР і Тимчасовим Урядом Національної Єдності РП від 6 липня 1945 р. УРСР. 21 липня 1945. (2000). В З. Ґайвонічек (упоряд.), Москва. Польща та Україна у тридцятих–сорокових роках ХХ століття. Невідомі документи з архівів спеціальних служб (Т. 2: Переселення поляків та українців 1944–1946). Варшава; Київ, 424–432.
Феденко, П. (1957). Україна після смерті Сталіна. Мюнхен.
Motyka, G. (2006). Ukraińska partyzantka 1942–1960. Działalność Organizacji Ukraińskich Nacjonalistów i Ukraińskiej Powstańczej Armii. Warszawa.
Pisuliński, J. (2009). Przesiedlenie ludności ukraińskiej z Polski do USRR w latach 1944–1947. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego.
Srebrakowski, A. (2001). Polacy w Litewskiej SRR 1944–1989. Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek.
Sula, D. (2002). Działalność przesiedleńczo-repatriacyjna Państwowego Urzędu Repatriacyjnego w latach 1944–1951. Lublin: Redakcja Wydawnictw Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
