Стратегічні комунікації як складова інформаційно-медійної компоненти

Анотація

Досліджено діяльність стратегічних комунікацій у військовій сфері в особливий період – до початку повномасштабної російсько-української війни та в теперішній час. Відображено історичний процес формування та трансформації системи стратегічних комунікацій у військовій сфері як складової національної системи стратегічних комунікацій України. Детально розглянуто основні завдання та функції стратегічних комунікацій у структурах Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних сил України (ЗСУ), які полягають у координації діяльності суб’єктів стратегічних комунікацій та імплементації стандартів НАТО на тлі сучасних інформаційних викликів і загроз.

До наукового обігу вперше введено поняття «інформаційно-медійна компонента Збройних Сил України» – військові засоби масової інформації, пресслужби, Центри моніторингу інформаційного простору, окремі підрозділи Сил спеціальних операцій, які автори об’єднують за функційною (комунікаційною) ознакою. Досліджено особливості стратегічних комунікацій у якості її складової.

Проаналізовано нормативні документи, які регламентують комунікаційну діяльність Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних сил України й українського суспільства. Особливу увагу зосереджено на змістовій складовій розпорядчої документації, яка визначає діяльність усіх структур Міністерства оборони України, що здійснюють інформаційну діяльність. Зазначено, що водночас одержані результати дають підстави стверджувати, що через відсутність чіткого розподілу обов’язків між усіма елементами інформаційно-медійної компоненти ЗСУ спостерігається виконання функцій, що дублюються, зокрема в моніторинговій і комунікаційній діяльності. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення нормативної бази та визначення кола завдань кожному суб’єкту інформаційно-медійної компоненти ЗСУ.

DOI: https://doi.org/10.33402/nd.2024-12-245-253