Культурно-просвітницька діяльність Михайла Грушевського еміграційного періоду: сучасна історіографічна рецепція
Ключові слова:
Михайло Грушевський, еміграційний період, культурно-просвітницька діяльність, сучасна українська історіографія, рецепціяАнотація
На основі опрацювання різнопланової історіографічної літератури відтворено рецепцію культурно-просвітницької і науково-педагогічної діяльності М. Грушевського еміграційного періоду життя в українознавстві кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ ст. Реконструюючи сучасні історіографічні образи культурно-просвітницької праці визначного історика 1919–1923 рр., доведено зростаюче – за обсягом і кількістю сюжетів – зацікавлення цим аспектом його національного служіння протягом останнього 30-річчя. Вказано, що сучасні дослідники, не маючи діаспорного досвіду культурно-просвітницької грушевськіани, провели чималу евристичну працю й уперше окреслили різноаспектність освідомлювальної діяльності М. Грушевського в час його еміграційних поневірянь. Зазначено, що відтак постали доволі насичені фактологічно і сюжетно реконструкції його дидактичної роботи (В. Масненко, В. Ульяновський, І. Матяш), лекційно-популяризаційної активності (В. Потульницький, А. Садов, Д. Судин), культурно-освідомлювальної публіцистичної (А. Жуковський, С. Панькова) й науково-популяризаторської (М. Капраль, А. Фелонюк, В. Тельвак) праці тощо. Відзначено той факт, що тогочасна культурно-просвітницька грушевськіана надалі перебуває у «затінку» наукової та, особливо, суспільно-політичної діяльності великого Українця. Констатовано, що це нерідко ускладнює самостійне опрацювання відповідної проблематики, що спричиняє фрагментарність при реконструкції культурно-просвітницького служіння вченого. Тож актуальним завданням названо самостійне всебічне дослідження вказаних сюжетів, що дасть змогу підійти до назрілої проблеми синтезу культурно-просвітницьких практик М. Грушевського як органічної складової його інтелектуальної біографії.
Посилання
Гирич, І., Тельвак, В. (2021). Історик Руслан Пиріг: спроба професійного портрету. Часопис дослідження війн та революцій / The Journal of the Study of Wars and Revolutions, 1, 125–163.
Жуковський, А. (2002). Політична і публіцистична діяльність М. С. Грушевського на еміграції 1919–1924 рр. Український історичний журнал, 1, 96–125.
Капраль, М., Фелонюк, А. (2009). «Коли гармати говорили, муза Кліо не мовчала». Наукова та науково-популярна спадщина М. Грушевського (1917–1923). Грушевський М. Твори: у 50 т., 9, V–XXIV.
Масненко, В. (2000). Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методологічний і суспільно-політичний виміри української історичної думки 1920-х років. Київ; Черкаси: Брама-ІСУЕП.
Матяш, І. (2000). Український Соціологічний Інститут М. С. Грушевського: основні напрями та етапи діяльності. Український історик, 4, 44–56.
Панькова, С. (2013). «…Ні хвилі не вважав себе емігрантом, тільки закордонним робітником на нашій національній ниві» (Публіцистика Михайла Грушевського доби еміграції: квітень 1919 р. – лютий 1924 р.). Грушевський М. Твори: у 50 т., 4/2, V–XVIII.
Пиріг, Р., Тельвак, В. (2016). Михайло Грушевський: біографічний нарис. Київ: Либідь.
Пиріг, Р., Тельвак, В. (2021). Михайло Грушевський: життєпис на тлі доби. Херсон: Видавництво ОЛДІ-ПЛЮС.
Потульницький, В. (1992). Наукова діяльність М. Грушевського в еміграції (1919–1924 рр.). Український історичний журнал, 2, 48–57.
Романцова, Н. І. (2019). Михайло Грушевський в історичній науці (1890–1934 рр.). Проблема в українській історіографії. Маріуполь: МДУ.
Садов, А. (2006). М. С. Грушевський і Комітет Незалежної України за матеріалами родинного фонду Грушевських (ЦДІАК, ф. 1235). Український археографічний щорічник, 10/11, 697–724.
Судин, Д. Ю. (2012). Женевський період діяльності Українського Соціологічного Інституту (серпень 1919 – березень 1920 рр.). Вісник Львівського університету. Серія соціологічна, 6, 37–50.
Судин, Д. Ю. (2013). Празький період діяльності Українського Соціологічного Інституту (квітень 1920 – січень 1921 рр.). Вісник Львівського університету. Серія соціологічна, 7, 230–244.
Тельвак, В. (2000). Історико-теоретичні дослідження в грушевськознавстві (90-ті рр. ХХ ст.). Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ, 5, 163–174.
Тельвак, В. (2008a). Діяльність Михайла Грушевського еміграційної доби в дискусіях першої половини 20-х років. Історіографічні дослідження в Україні, 18, 181–203.
Тельвак, В. (2008b). Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ – 30-ті роки ХХ століття). Київ; Дрогобич.
Тельвак, В. В., Тельвак, В. П. (2009). Сучасна польська та російська грушевськіана: спроба історіографічного порівняння. Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки, 160–161, 77–85.
Тельвак, В. (2010). Грушевськознавство: методологічні проблеми поступу. Краєзнавство. Науковий журнал, 3, 29–35.
Тельвак, В. (2011). Грушевськіана Руслана Пирога. Архіви України, 2–3(273), 290–298.
Тельвак, В. (2012). Грушевськіана на сторінках «Українського історичного журналу» (1991–2010 рр.). Історіографічні дослідження в Україні, 22, 483–498.
Тельвак, В. (2013). Монографічна грушевськіана: спроба узагальнення. Гуржіївські історичні читання, 6, 104–107.
Тельвак, В. В., Тельвак, В. П. (2021). Сучасне грушевськознавство: здобутки, втрати, перспективи. Український історичний журнал, 5, 4–16.
Тельвак, В., Сабінський, М. (2022). «Бої за Грушевського»: доба Української революції в дискусіях діаспорних інтелектуалів повоєнного двадцятиліття. Eminak, 1(37), 100–109.
Ульяновський, В. (2002). Чому не було створено «празьку історичну школу» Грушевського. Український історик, 1–4, 209–256.
Telwak, W. (2013). Monograficzne hruszewskiana: próba uogólnienia. Sensus Historiae, 12, 129–136.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
