Юрій Зайцев – дослідник українського дисидентського руху
Ключові слова:
опозиційний рух, дисидентство, жінки-дисидентки, тоталітарний режимАнотація
Розглянуто внесок Ю. Зайцева в дослідження проблем дисидентства, опозиційного й антирежимного рухів другої половини ХХ ст. (до проголошення незалежності) в Україні. Відзначено його активну участь у роботі національних громадських організацій на зламі 80–90-х років ХХ ст., зближення з колишніми політв’язнями, їхній вплив на вибір ним тематики досліджень – опозиційних процесів в Україні після сталінської доби та перших публікацій про дисидентство. Наголошено на розробці науковцем проблем реалізації української національної ідеї як осердя державної ідеології та самостійного державного будівництва. Стверджено приділення значної уваги вивченню підпільних українських груп і організацій, зокрема Українського національного комітету, Української робітничо-селянської спілки, Українського національного фронту. Висвітлено їхню видавничу діяльність, нелегальне розповсюдження їхніх друкованих органів, певну практичну реалізацію своєї антитоталітарної боротьби, зокрема, крім поширення підпільної літератури, вивішення національних синьо-жовтих прапорів.Розкрито боротьбу комуністичного режиму проти українського політичного, літературного, наукового, мистецького інакомислення, що спричинило низку судових процесів щодо учасників опозиційного руху, засудження їх на різні терміни ув’язнення.
Виокремлено роль жінок в українському русі Опору після сталінського періоду, наголошено на їхній громадсько-політичній та національно-культурній праці, відзначено їх внесок у змагання за українську державність.
Вказано на значний внесок дослідника в реалізацію проєкту «Усна історія України», його творчий доробок у вивчення політичної історії України.
Посилання
Бажан, О. (2001). Дисидентство в УРСР: спроба дефініції. Магістерум. Історичні студії, 7, 23–33.
Батенко, Т. (1995). Свіча Михайла Гориня. Штрихи до портрета. Київ.
Батенко, Т. (1999). «Я повстаю, отже я існую...»: політичний портрет І. Геля (нарис з історії українського руху опору кінця 1950-х – початку 1990-х років). Львів.
Витяг: Витяг з обвинувального висновку у справі Ірини Калинець. 10 липня 1972 р. (2012). В Калинець І. Повне зібрання творів: у 8 т. (Т. 1: Шлюб із полином. Поезія). Львів, 198–202.
Гель, І. (2013). Виклик системі. Український визвольний рух другої половини ХХ століття. Львів.
Деревінський, В. (2016). В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою. Харків.
Дисидентський рух в Україні. Українська загальнонародна організація (УЗНО); Український національний фронт – 2 (УНФ-2). (2006). https://museum.khpg.org/
Дисидентський та правозахисний рух. (2019). Енциклопедія історії України (Т: Україна–Українці. Кн. 2). Київ, 335–336.
Зайцев, Ю. Особова справа. Архів Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України.
Зайцев Юрій Дмитрович. (б. р.). https://www.google.com/search?client=firefox-bd&q=Зайцев+Юрій+Дмитрович
Зайцев, Ю. (2001, 4 жовтня). Синьо-жовті стяги підпільних у міліцейській формі вивішував навіть у 60-х роках. Молода Галичина.
Зайцев, Ю. (2003). Українська поезія під судом КГБ: кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців. Львів.
Зайцев, Ю. (2006). Воля і Батьківщина. Енциклопедія сучасної України (Т. 5: Вод–Гн). Київ, 145–146.
Зайцев, Ю. (2011). Дисидентський рух в Україні. https://shron1.chtyvo.org.ua/
Зайцев, Ю. (2012a). Еволюція української національної ідеї (ХІХ–ХХ ст.). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 22, 7–35.
Зайцев, Ю. (2012b). Ніна Строката-Караванська у боротьбі за волю. В Українки в історії ХХ–ХХІ століть. Київ.
Зайцев, Ю. (2017). Комітет державної безпеки – репресивний орган КПРС. В І. Соляр (відп. ред.), Взаємодія інституцій держави та громадянського суспільства в Україні: західні землі (кінець ХІХ – початок ХХІ ст.). Львів, 260–272.
Зайцев, Ю. (2019). Український вісник. Енциклопедія історії України (Т. 11: Україна–Українці, кн. 2). Київ, 335–336.
Інформація: Інформація Львівського обкому КПУ та Управління КДБ до ЦК КПУ про боротьбу проти українських буржуазних націоналістів. 11 грудня 1977 р. (2013). Новітня доба, 1, 225–226.
Касьянов, Г. (1995). Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960–80-х рр. Київ.
Кримінальна справа: Кримінальна справа № 204 [Ірини Калинець, 18 документів]. (2013). В Калинець І. Повне зібрання творів: у 8 т. (Т. 8. Кн. 1: Попід Золоті Ворота. Документи та біографічні матеріали). Львів, 18–124.
Лис, С. (2008). Слово поза цензурою. Самвидав як феномен культури і суспільно-політичної думки 1960-х – 1980-х років (Західна Україна). Луцьк.
Патер, І. (2010). Зайцев Юрій Дмитрович. Енциклопедія сучасної України (Т. 10: З–Зор). Київ, 129–130.
Патер, І. (2012). Ініціатор наукових новацій: Юрію Зайцеву – 70. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України в 2011 р. Інформаційний бюлетень. Львів, 169–172.
Розмова: Розмова Юрія Зайцева з Іриною Калинець 17 січня 1997 р. та 23 червня 1998 р. (2013). В Калинець І. Повне зібрання творів: у 8 т. (Т. 8. Кн. 1: Попід Золоті Ворота. Документи та біографічні матеріали). Львів, 152–186.
Стус, Д. (2004). Василь Стус. Життя як творчість. Київ.
Український Національний Комітет (підпільна організація). (б. р.). https://uk.wikipedia.org/wiki/Український_Національний_Комітет_(підпільна_організація)
Франко, І. (2000). Одвертий лист до галицької молодежі. В Націоналізм: антологія. Київ.
Чорновіл, В. (2003). Твори: в 10 т. (Т. 2: Правосуддя чи рецидиви терору? Лихо з розуму (портрети двадцяти «злочинців»). Документи та матеріали 1966–1968 рр.). Київ.
Чорновіл, В. (2006). Твори: в 10 т. (Т. 3: Український вісник. Вип. 1–6). [б. м.].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
